теперішній уряд

I adj

1. присутній

2. теперішній, сучасний

- present Cabinet теперішній уряд

II v

1. передавати, посилати

2. вручати, подавати

- to present one's apologies приносити вибачення

- to present credentials вручити вірчі грамоти

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

I. см. Нападывать.

II. напасть

1) нападати, напасти на кого и кого, (со всех сторон) о(б)падати, о(б)пасти, (шутл.) обаранювати, обаранити, (обседать) обсідати, обсісти кого, (о мног.) понападати, поо(б)падати, пообсідати; (о войске и перен. ещё) бити, ударяти, ударити на кого, чинити, учинити напад, (делать набег) наскакувати, наскочити на кого. [Аж тут раптом двадцять тисяч на них (козаків) нападають (Рудан.). Сорок комісарів в замку цім мене напали (Грінч.). Собаки обпали тих людей (Бердич.). Опала його сарана (Куліш). Діти обаранили мене за гостинцями (Н.-Лев.). Бджоли як обаранили його! (Манж.). А тим часом орендарів обсіли комахи (Рудан.). І хоче ворогом на тебе бити (Куліш). Ми вдарим несподівано на їх (Грінч.). Наскочив на наш хутір загін татарський (Тобіл.)]. -пасть врасплох - напасти несподівано (зненацька) на кого и кого, заскочити несподівано, збігти кого. [Тепер ляхи збіжать нас п'яних (Куліш)]. -дать, -пасть на еду - допадатися (припадати), допастися (припасти) до їжі, накидатися, накинутися на їжу;

2) (взъедаться, напускаться, на кого) нападатися, напастися, напосідатися, напосістися, насідатися, насістися на кого, насідати, насісти кого, накопуватися, накопатися, нагрібатися на кого, напастувати кого, (приставать к кому) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, накасуватися и накасатися (несов.), накасатися (сов.) наважувати на кого. [Жінки найбільше нападалися на Ївгу (Грінч.). Напосілися злодії раз на мужика (Рудан.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Кониськ.). Чого це ви всі накопалися на мене? (Звин.). Я вам усе даю, а ви ще й нагрібаєтеся на мене! (Звин.). Чого це ти на парубка наскіпався? що він зробив тобі таке? (Мирний). Та чого ти накасаєшся на мене? (Харківщ.). Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю!» (Г. Барв.). Защо ви всі наважуєте на мене? (М. Вовч.)]. -дать, -пасть на что (осуждать, критиковать) - нападати(ся), напасти(ся), ударяти, ударити на що, напастувати що. [На цю книгу часом нападалися (Грінч.). Ударив з своєю критикою на двоперсне знамення (Короленко). Духовний уряд гостро напастує шлюбну розлуку (Доман.)];

3) (наталкиваться, встречать) нападати, напасти на кого, на що, натрапляти, натрапити на кого и кого, на що, наскакувати, наскочити на кого, на що, упадати, упасти на кого, надибати, надибати, здибати, здибати, (диал.) нагибувати, нагибати кого, що. [Ходив, ходив і таки напав на таких (Стор.). Чув якесь незадоволення, не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Заблудив у лісі, та на щастя надибав карбівничого (Сл. Ум.). Ходив лісом та нагибав стільки полуниць (Грінч.). Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на след - напасти (натрапити) на слід, узяти слід кого, чий. [Нах тільки слід мерщій-би взяти, то не сховаються вони й у хмарах (Тобіл.)];

4) (овладевать, одолевать) нападати, напасти кого и на кого, опадати, опасти кого, находити, найти на кого. [Щоб не потерпіти від диких капризів, що нападали його якось раптом (Франко). Хіба не всякого з вас иноді нападав безпричинний смуток? (Крим.). Чогось мене позіхи напали (Переясл.)]. На него -пала лень - його обсіли лінощі (ліньки, баглаї). На меня -пал сон - на мене найшов сон, мене взяв сон. -дает, -пал страх - страх нападає (падає, находить), напав (найшов) на кого, страх опадає (посідає), опав (посів) кого. [Такий страх на мене пада, що й сказати вам не можу (Поділля). Находили на неї якісь страхи (Сл. Гр.)].

* * *

обособливать, обособить відокремлювати, відокремити, відрізняти, відрізнити, відмежовувати, відмежувати що, кого від чого, від кого. [Уряд силкується відокремити культурні класи від народніх мас (Грінч.). Людність теперішньої України раз- у-раз одмежовувала себе од инших народів (Єфр.)]. Обособляемый - відокремлюваний, відрізнюваний, відмежовуваний.

* * *

несов.; сов. - обос`обить

1) відособля́ти, відосо́бити; ( отделять) відокре́млювати, відокре́мити

2) грам. відокре́млювати, відокре́мити

представить

1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) - приставляти, приставити и пристановити кого, що, поставляти, поставити, виставляти, виставити кого (напр., свідків), подавати, подати (напр., пояснення, докази). -вить кого на суд - поставити кого перед судом, припровадити кого на суд. -вить свидетелей, виновного на суд - поставити (виставити) свідків, винуватого перед суд. -вить поручителя - поставити поручника. Отыскать виноватого и -вить кому - знайти (розшукати) винного (винуватого) і поставити перед кого. -вьте доказательства своей невиновности - подайте доводи (докази), що ви невинні. -вить об'яснения - подати пояснення. -вить извинения - попрохати пробачення;

2) кого кому - рекомендувати, відрекомендувати, представляти, представити (руссизм) кого кому ким, (гал.) запрезентувати кого кому, (знакомить) зазнайомлювати, зазнайомити кого з ким. [Ходімо, я тебе представлю тим, що вволять твою усяку волю (Куліш). Я в простий одяг уберусь, а ти рекомендуй мене вітцю старому вчителем (Куліш)]. Он был мне -лен - його мені було представлено (відрекомендовано);

3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) - виставляти, виставити кого (на нагороду, на чин), на кого (на полковника). -вить к производству в полковники - виставити кого на полковника;

4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) - подавати, подати що, кому про що, здавати, здати, (вносить) вносити, внести. [Здавати рапорти комісарові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона - подати звіт (звідомлення), проєкт закону. -вить об этом об'яснения секретарю - подати пояснення про це секретареві. -вить на заключение, решение комиссии - подати на висновок, на вирішення (розвязання) комісії. -влять, -вить на чьё-л. усмотрение - подавати, подати на волю чию, виставляти, виставити перед очі чиї. -вьте о нём сведения - подайте про його відомості. -вьте свои соображения по этому вопросу - подайте свої міркування (думки) в цій справі. -вить свои документы в секретариат - подати свої документи до секретаріяту. -вить дело для пересмотра - подати справу на перегляд. -вляя при сем - подаючи при цьому;

5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) - малювати, змалювати, (резцом) різьбити, вирізьбити кого, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат - письменник у своїм творі змалював сільський пролетаріят. Картина -ет морское сражение - на картині намальовано морський бій. -лять (изображать) дело (вопрос) - ставити, поставити, становити, постановити, виставляти, виставити, подавати, подати справу. [Ця гіпотеза ставить справу так, ніби в Київі до татарського лихоліття сиділи великороси (Єфр.)];

6) кого (быть представителем кого) - заступати, репрезентувати кого. [Ми тут усю громаду заступаєм, то й радити старим звичаєм будем (Грінч.). Маємо чимало письменників, що репрезентують різні сторони новішої української поезії (Єфр.). Посли заступають (репрезентують) (собою) уряд своєї держави];

7) -лять, -вить собою - являти, явити собою, становити (собою) що. [Що являв собою Коцюбинський тоді, на переломі свого життя… (Єфр.). Тут немає в'їзду, берег становить сторчову стіну (Корол.). Пореволюційні часи становлять немов другу фазу розвитку Винниченкової творчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? - що являє він собою тепер? Это -ет большие неудобства - це становить великі незручності, в цьому є великі незручності. -влять исключение - становити, давати виняток. Что он собой -вляет? - що він (вона) за людина?

8) кого что (показывать) - виявляти, виявити, виставляти, виставити кого, що. [Це виявляло його в найкращому світлі (О. Пчілка). Цю подію виставлено не такою, як вона справді була];

9) кого, что из себя (корчить, копировать) - удавати, удати кого, що з себе. [Не вдавай із себе дурня. Одна сторона (дітей) удавала татар, друга якутів (Єфр.)];

10) (в театре) виставляти, виставити що. [Виставлено було «Ревізора» з участю М. Садовського в головній ролі];

11) (воображением) уявляти, уявити, (редко) виявляти, виявити, привиджувати, привидіти, (в мыслях) здумувати, здумати (думкою здумувати, здумати), (умом) змірковувати, зміркувати. [Не таким вона собі уявляла його (Н.- Лев.). Важко уявити собі ту творчу силу, що є в народі (Крим.). Я просто й здумати собі не можу (Л. Укр.). Легко зміркувати, що перетерпів він (Єфр.). Я привиджував, як увійде, як заговорить (М. В.)]. -влять, -вить себе - уявляти собі, уявити собі, здумувати собі, здумати собі. -вьте себе - уявіть собі, здумайте собі, майте собі, маєте собі. [Уявіть собі моє здивування]. Вы и -вить себе этого не можете - ви і уявити собі цього не можете. -вьте себя на моём месте - уявіть себе на моєму місці. Представленный - приставлений; (кому) рекомендований, представлений, (поданный) поданий; змальований, поставлений; заступлений, репрезентований; виявлений; уданий; (о пьесе) виставлений; уявлений, здуманий, зміркований. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком - законопроєкта подано на затвердження до Раднаркому. Представляемый - (подаваемый) подаваний (кому); (воображаемый) уявлюваний. [Уявлювані речі. Уявлюваний світ]. -емые отчёты - подавані звіти.

* * *

несов.; сов. - предст`авить

1) ( подавать) подава́ти, пода́ти; представля́ти, предста́вити; ( предъявлять) пока́зувати, показа́ти; ( приводить) наво́дити, навести́

2) ( доставлять), приставля́ти, приста́вити и поприставля́ти

3) ( кого кому - знакомить) знайо́мити, познайо́мити (кого з ким); ( рекомендовать) рекомендува́ти сов., несов., відрекомендо́вувати, відрекомендува́ти, несов. порекомендува́ти (кого кому); представля́ти, предста́вити (кого кому)

4) ( к чему - возбуждать ходатайство) представля́ти, предста́вити (до чого)

5) ( изображать) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( в литературном произведении) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти; (словом, красками) змальо́вувати, змалюва́ти

6) ( воспроизводить на сцене) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( играть) гра́ти, зігра́ти; ( давать представление) виставля́ти, ви́ставити, ста́вити, поста́вити

7) (кого-что - копировать, принимать на себя личину) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); представля́ти, предста́вити (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)

8) (что - вызывать, причинять) виклика́ти, ви́кликати (що), завдава́ти, завда́ти (чого)

9) (понимать, осознавать, воображать) уявля́ти [собі́], уяви́ти [собі́]

10) (несов.: являться) явля́ти [собо́ю], станови́ти; ( быть) бу́ти; 1

11) (несов.: быть представителем) представля́ти, репрезентува́ти